Перська порода кішок: історія виникнення, догляд, здоров'я, характер, утримання

Опубліковано 20 листопада 2022
Категорія Статті
Теги Породи кішок
Прочитано раз 4205

Перський (персидський) кіт

Милі та люблячі, перські коти дуже популярні у всьому світі завдяки своїй довгій пухнастій шерсті, а також круглими та плескатими, наче квітки фіалки, мордочками. Бувши однією з найбільш визнаних і обожнюваних порід кішок на планеті, перси міцно тулилися до своїх господарів ще з далекого XVII століття.

Ці милі створіння відносять до порід середнього розміру. Вони цілком серйозно ставляться до своєї ролі люблячого компаньйона: завжди готові, щоб їх погладили та потурбували. Серед представників породи зустрічаються улюбленці різних кольорів та колірних комбінацій. Перси чудово ладнають з усіма членами сім’ї (включно з іншими пухнастими), коли їх представляють родині ще маленькими кошенятами.

Основні характеристики

Зріст: 25-30 см
Вага: 4-10 кг
Тривалість життя: 10-15 років
Гарна комунікація з: дітьми, дорослими, людьми похилого віку, котами, собаками
Характер: товариський, лагідний
Грайливість: середня
Рівень активності: спокійний
Вокальність: тихий
Довжина шерсті: довга
Кольори: білий, чорний, рудий, сірий, лавандовий, сріблястий, кремовий, бежевий, коричневий, шоколадний, бузковий, соболевий
Візерунки: рівномірний, двоколірний, таббі, каліко, триколор, колор пойнт

Історія

Ніхто достеменно не знає, коли і де з’явилася перша перська кішка. Проте відомо, що у 1600-х роках цих довгошерстих красунь привезли до Європи з сучасного Ірану, який тоді називався Персією. У 1800-х роках персидська кішка була завезена до Британії, де перші екземпляри породи представили на виставці котів у Crystal Palace. Королева Вікторія виявила особливий інтерес до цих дивовижних котів, і за своє життя мала поряд з собою декількох персів. Найвідоміший на ім'я White Heather, залишився в Букінгемському Палаці після смерті її Величності. Прихильність королеви до цих люблячих тварин допомогла зробити їх популярними серед британської публіки.

Наприкінці XIX століття перші перські коти прибули до США. 1906 року вони стали першою породою, зареєстрованою у новоствореній американській Асоціації любителів кішок. До 1950-х років завдяки селекційному розведенню американці почали виводити екзампляри з більш плескатими мордочками і більш круглою головою. Через свої поважні риси та давнє походження перські коти протягом десятиліть отримували провідні ролі як моделі у рекламі, кіно та фотографії.

Незважаючи на давню історію, до України ці пухнастики потрапили наприкінці ХХ століття, а саме у 80-х роках персидських котиків почали ввозити іноземні дипломати з Європи. А вже на початку 90-х років почалося масове розведення представників цієї породи. Щоправда, спочатку найбільш популярним став "класичний" різновид персів, нащадки тих самих кішок з Британії, про яких написано вище.

Зовнішній вигляд

Коли ви вперше побачите персидського кота, то згодом не сплутаєте його з іншими породами. Ці культові представники домашніх улюбленців добре відомі своєю густою шубою, великими очима та кремезним тілом. Але є одна характеристика, яка одразу спадає на думку, коли пригадуєте зовнішність персів: їхні милі, приємні морди.

Вони середнього розміру — самки персів важать від 4 до 8 кг, а самці трохи більше — від 6 до 10 кг. Їхня видовжена, блискуча шерсть має безліч колірних варіацій, включаючи помаранчеву, сіру та кремову, а їхні очі зазвичай блискучі мідні, зелені, горіхові або блакитні.

Протягом багатьох років з'явилися дві форми перської кішки — шоу і класична, також відома як "лялькова". Виставкові перси (їх ще називають "пекіноми", тому що вони нагадують пекінесів) зазвичай мають плескатіші мордочки, менші вуха, густішу шерсть і більші очі, аніж у класичних. Перські кішки з ляльковим писком мають менш виражені риси і скоріше нагадують перші записані зображення породи. Та незалежно від того, чи ваше кошеня — пекінома чи лялькова, обидва мають однаково приємну поведінку й потребують щоденного розчісування, щоб зберегти красиву довгу шерсть від скочування.

Характер

Перси такі ж милі, як і стильні! Ці врівноважені, елегантні та граційні красуні сповнені щирою любов'ю, головна мета життя яких — обожнювати вас і отримувати обожнювання у відповідь. Вони не зведуть вас з розуму від криків та співів, не бігатимуть по оселі у пошуках склянок з водою, щоб їх перекинути. До того ж, перські кішки міцної статури, тому навряд чи намагатимуться залізти на штори чи високі меблі. Швидше за все ви знайдете їх сплячими на м'якенькій подушці, яку ті зможуть знайти у кімнаті.

Котики персидської породи також ладнають з усіма хто в домі, включаючи собак (за умови, якщо вони були добре соціалізовані в дитинстві). Перси досить завзяті та кмітливі, щоб насолоджуватися іграшками та іграми, але їм не потрібні постійні розваги, щоб бути щасливими. Можуть довго сидіти на колінах. Досить довгий час здатні перебувати на самоті, коли людини немає вдома.

Догляд

Для того, щоб розкішна шерсть залишалася у відмінній формі, такі пухнастики потребують щоденного розчісування, аби запобігти сплутуванню та утворенню ковтунів. Регулярне розчісування також видалить надлишок бруду, відмерлі залишки шерсті і підшерстку. Купання необхідне для підтримки гладкості шерсті та шкіри перса у здоровому вигляді. Корисна порада: якщо ви почнете купати свого улюбленця, коли воно ще кошеня, маленький котик не замислиться над тим, що його помістили у неглибоку ванну з теплою водою, коли він подорослішає. Якщо ж ви завели дорослого перса, можливо, він буде не так охоче приймати ванну, тому може знадобитися точкове та поступове очищення шерсті теплою вологою тканиною.

Надмірна сльозотеча також може бути проблемою персидських кішок, особливо для представників із плескатою мордою, тому щодня протирайте їхні великі очі, щоб запобігти появі плям та запалень. Як і решта порід кішок, перси потребують регулярного догляду за зубами, стрижку кігтів і візитів до ветеринара для вакцинації та огляду. І не забувайте тримати котячий лоток чистим — перси дуже охайні та вибагливі, до чистоти, можуть навіть відмовитися використовувати лоток, якщо він не відповідає їхнім очікуванням.

Здоров'я

Типова тривалість життя персидського кота становить 10-15 років. Як і будь-яка інша порода, перські коти схильні до певних проблем зі здоров’ям, адже мають низку можливих генетичних проблем зі здоров’ям, про які потенційні власники повинні знати.

Дві поширені хвороби у перських котів включають прогресуючу атрофію сітківки ока (PRA) і полікістоз нирок (PKD). PKD — це спадковий розлад, який викликає невеликі, наповнені рідиною мішечки в нирковій тканині, які з часом ростуть і розмножуються, що зрештою призводить до ниркової недостатності. PRA — це генетичне захворювання очей у кішок, при якому клітини сітківки з часом руйнуються, що зрештою призводить до сліпоти.

Проблеми з очима та зубами також ймовірні, особливо для тих, хто має плескату мордочку та короткі щелепи. Регулярна увага до цих ділянок тіла збереже здоров’я кішки.

Як усі інші породи кішок, перси не повинні довго залишатися на самоті та матимуть за щастя мило спілкуватися з людиною. Ніколи не дозволяйте їм вільно блукати вулицею без пильного нагляду.

Оселя

Незважаючи на те, що чарівні котики родом із Персії можуть виглядати як фотомоделі, догляд за перськими кішками не передбачає будь-яких "зіркових" умов проживання. Насправді представник чи представниця цієї породи буде однаково радіти життю як у крихітній квартирі, так і у великому будинку. Головне — щоб там було охайно та комфортно.

Перси здатні залізти на дерево, але залежно від вашої тварини це може не знадобитися — не всі ці котики такі спортивні. Однак їм подобається лежати під сонячним вікном, тож додайте одну-дві затишні подушки для сидіння, щоб ваше кошеня спокійно балакало з пташечками, за якими спостерігатиме.

Оскільки перські кішки мають врівноважений та дружній характер, це чудові домашні тварини для всіх членів сім’ї, особливо для людей похилого віку та дітей шкільного віку. Як правило, перси також добре ладнають із собаками та котячими побратимами. А поки людина буде відсутня дома, котик із завзятістю побавиться іграшками, буде точити свої кігті, подрімає, і, можливо, трошки побігає по оселі.